КОЛИ НА КЕРІВНІ ПОСАДИ КЛИЧУТЬ ЖІНОК?

9.11.2019

Україна – це країна, яка тільки починає жити в системі гендерної рівності. Чимало вакансії все ще містять побажання щодо статі кандидатів. Навіть в рекрутинговій агенції та в HR кількість дівчат значно більше і тільки на, умовно, більш складних напрямках зустрічаються хлопці. Або навпаки, в сферах, де переважають фахівці чоловічої статі, їх будуть хантити дівчата-рекрутери. Одним словом, навмисне або випадково, але на пост-СНД просторі гендерні ролі все ще є.

Як справи у жінок на керівних посадах?

Недавнє дослідження Університету Штату Юта показало, що жінок частіше призначають керуючими або директорами відділів в особливо скрутні для компанії часи. Наприклад, в момент фінансової кризи або злиття. Дані засновані на 15-річному періоді вивчення діяльності підприємств зі списку Fortune 500.

Чому так? Згідно з нашими спостереженнями, чоловіки, які фокусуються на своєму кар’єрному зростанні, складніше йдуть на ризики. Вони рідше беруться за неоднозначні проекти, в той час як жінки бачать в них суцільні можливості. Особливо, якщо мова йде про «важких на підйом» сфери і роботу не в відділі маркетингу / HR / бухгалтерії. Ловіть всім відомий приклад подібної ситуації – історія Маргарет Тетчер.

Керівниць вважают більш емпатічними, що допомагає колективу простіше переживати непрості часи. З іншого боку жінки приділяють більше уваги непрямим завданням: турботі про екологію або благодійності, що може стати важливим фактором при виборі місця роботи у покоління Z.

Ще одна причина – дотримання гендерного балансу при виході на міжнародні ринки. Якщо компанія планує працювати b2b з США, то напевно майбутні партнери або клієнти будуть більш схильні до колективу, очолюваному жінкою. Звичайно, це не означає, що у продукту немає майбутнього з директором чоловічої статі, але суто маскулінна команда може викликати питання.

Іншими словами, якщо у вас проблеми або ви сумніваєтеся – кличте жінку. Втім, не може не радувати спостереження, що українські компанії все частіше наймають співробітників орієнтуючись на їх компетенції, а не гендер.